Терапія руки

Терапія руки — це процес, направлений на формування та розвиток функцій верхньої кінцівки, включаючи роботу не тільки над фізичним аспектом, але й над чутливістю рук, пропріоцептивними та кінестетичними відчуттями, координацією око-рука, бімануальними навичками, диференціацією маніпуляцій при різній діяльності. Терапія має на меті максимальне активне залучення дитини до ігрової або продуктивної діяльності та побуту. А терапевт, у свою чергу, індивідуально підбирає терапевтичну діяльність так, щоб дитина була зацікавлена процесом та відчувала себе невимушено.

Рука людини має декілька функцій, одна з яких — функція хапання. Хапання — це функція руки, яка формується у корі головного мозку та вимагає координації рухових, сенсорних та когнітивних навичок, які у дитини тільки розвиваються. Окремі форми хапань можна розділити на дві групи: дрібні і силові. При дрібних захопленнях предмет знаходиться між кінчиками одного або декількох пальців і великим пальцем; при силовому захопленні пальці охоплюють предмет і стискають його проти долоні. Сила захоплення залежить від позиції руки (головним чином зап’ястя). На якість хапання впливають м’язова сила, швидкість, координація, витривалість і втомлюваність, рухова ініціатива, чутливість, набряк, біль, м’язовий тонус, діапазон руху, практика. Виконання хапання значною мірою впливає на психічний стан та мотивацію до дії в дитини. Порушення акту хапання найчастіше спостерігаємо у дітей з неврологічною патологією.

Що важливо знати, коли ми вчимо дитину захоплювати предмет? Спочатку виникає намір: ми візуально знаходимо об’єкт та аналізуємо його розмір, форму та орієнтацію у просторі. Щоб використати його, ми повинні спочатку досягти його, а це означає мати достатньо антигравітаційного контролю, щоб правильно направити руку до об’єкта без коливань верхньої кінцівки. Перш ніж торкнутися предмета, ми оцінюємо, як розташувати руку відповідно до його орієнтації, розміру та форми. Після контакту з предметом ми оцінюємо його вагу та текстуру, щоб запобігти вислизанню, і тут соматосенсорна інформація є головною, а візуальна — на другому місці. Саме соматосенсорна інформація керує індивідуальним регулюванням руху кожного пальця. На практиці це автоматизується, і для знайомих об’єктів ми вже маємо заготовку дії, як тільки бачимо предмет. Для вибіркового переміщення пальців нам також потрібен адекватний стан внутрішніх м’язів кисті, а це вимагає правильного антигравітаційного контролю постави, який забезпечує баланс між стійкістю та здатністю дисоціювати рухи.

Якщо ці моторні навички відсутні, а ми працюємо над складними захватами передчасно, дитина може встановити компенсації, які заважатимуть подальшому навчанню правильній роботі рук. Через велику кількість можливостей взаємодії на рівні центральної нервової системи на окремих стадіях акту хапання є необхідним комплексний терапевтичний підхід. Щоб якісно оцінити акт хапання, терапевт спрямовує увагу на стадії розвитку дитини та на проведене тестування. Це є базою для побудови максимально точної та індивідуальної програми терапевтичного втручання та проведення занять для розвитку, відновлення або модифікації акту хапання відповідно до віку, інтересів та середовища дитини.